СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖБАН
ДЗБАН
, ДЖБАН, розм. ЖБАН, а, ч.
Глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін
.
Підвеселились ми з дідом із того високого горластого джбана
(Ганна Барвінок)
;
За скляними дверцями
[шафи]
стояли чудернацькі пляшки та жбани
(І. Нечуй-Левицький)
;
Принесли йому дзбан води, хліба і ще дечого до їди і, виходячи, замкнули за собою двері на ключ
(І. Франко)
;
Розстелили дівчата килими, принесли високі жбани з виноградним прозорим вином
(О. Іваненко)
;
На дзвінок кошового молоденький джура вніс чималий дерев'яний дзбан пахучого пінистого меду
(В. Малик)
;
Косар виходить на стерню, бере джбан й знову йде до гнізда
(І. Чендей)
;
* У порівн.
Виріс
[баклажан]
тут, неначе жбан!
(М. Стельмах)
.