СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАХА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок.
1
.
Відчувати жах перед ким-, чим-небудь, дуже лякатися когось, чогось
.
– Так коли ж, – заторохтіли дівчата, – ваш Прокіп Іванович, недурно його панною звете, жахається дівчат
(О. Стороженко)
;
Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння
(П. Козланюк)
;
Йому стало жаль цих людей, що раз по раз зводили свої погляди до неба, жахаючись найменшого гуркоту
(В. Кучер)
;
* У порівн.
Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника
(М. Коцюбинський)
;
// 
за кого – що, про кого – що.
Відчувати страх, побоювання
.
Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покутя тримайсь
(Номис)
;
[
Долорес
:]
Я вже нічого не боюся. Чого мені жахатися про тіло, коли не побоялась я і душу віддати, щоб за буллу заплатити?
(Леся Українка)
;
Відчуваючи, як б'ють хвилі у борт пароплава, Кар жахався за долю маленької шлюпки
(М. Трублаїні)
.
2
.
Здригатися, робити судомні рухи, кидатися з переляку, від страху (перев. у сні)
.
– Хоч ще до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усю ніч буду жахатись і не спатиму: усе відьом буду боятися
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Микола всю ніч жахався – йому снилось, що жандарми женуть батька, матір, його самого
(С. Скляренко)
;
Ночами полковника мучили змори, жахався у сні, а ось уже третю добу зовсім не міг склепити повіки
(Ю. Мушкетик)
.