СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́РКО
.
1
.
Присл. до жарки́й 1, 2
.
Жарко палали дрова в невеличкій грубці
(О. Донченко)
;
Схопивши його товсту червону руку, вона .. жарко почала цілувати
(Панас Мирний)
;
Палали очі їхні жарко, немов гроза, звучав їх крок...
(В. Сосюра)
;
Потрудились хлопці жарко. І вантаженню кінець...
(С. Олійник)
.
2
.
у знач. пред.
Про високу температуру повітря
.
Кажуть, що моряки, повернувшись з Африки і навіть з екватора, говорили, що там не так жарко, як тут в Одесі
(Леся Українка)
;
Покривши плечі дорогою шаллю, вона металася з кутка в куток і, хоч у кімнаті було жарко, її трясла пропасниця
(А. Шиян)
;
Підіймалося сонце, ставало жарко. Вітру не було, і серпанкові хвилі легкого марева вже побігли над далеким обрієм
(П. Загребельний)
.
3
.
у знач. пред., кому.
Про відчуття жари ким-небудь
.
Сонце так ясно світило і гріло, що панові аж стало жарко
(Панас Мирний)
;
Кров зашуміла йому в голові. Стало душно, жарко
(О. Гончар)
;
Хлопцеві стало жарко, аж піт лився по обличчю
(С. Тельнюк)
.
(1)
 
[Аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко
уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якої-небудь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути
.
Пили – аж небові жарко!
(Панас Мирний)
;
Знов пост
[охорона]
біжить, клене, аж небу жарко
(І. Франко)
;
– Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало!
(О. Довженко)
;
Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко
(П. Дорошко)
.