СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАРІ́ТИ
, ри́ть і і́є, недок.
1
.
Горіти без полум'я; жевріти
.
Не може
[Роман]
відвести широко розплющених очей від грубки, котра жарить на соломі проти вітру...
(М. Коцюбинський)
;
* Образно.
Любові пишний мак У грудях розцвівся і жаріє
(М. Рильський)
;
// 
перен.
Робитися червоним, розгаряченим (від хвилювання, збудження)
.
І жаріло у неї личико
[личенько].
Голос милий – дзвінком...
(М. Шеремет)
.
2
.
перен.
Виділятися своїм червоним кольором
.
Сонце липневе сіда за Південним вокзалом, Обрій далекий жаріє гарячим металом
(І. Муратов)
;
Осінній день пелехатився червоними кронами кленів, жарів запізнілими квітами жоржин
(С. Чорнобривець)
;
Комп'ютер – добра штука, але жоден із них не скаже, де полюбляв рибалити художник Остапчук, з якої річки виловлені оті окуні, що на них жаріють червоні смуги
(В. Шкляр)
.