СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́РИТИ
, рю, риш, недок.
1
.
що.
Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити
.
Жар, мати, капустицю. Жар, мати, буряки
(з народної пісні)
;
– В печах день і ніч топлять, жарять та шкварять, всяких кручеників заготовляють...
(О. Гончар)
;
Цілий день над табором вився дим від вогнищ, на яких жарили баранів
(П. Загребельний)
;
// 
кого, що, розм.
Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару
.
Панів за те там мордовали
[мордували]
І жарили зо всіх боків, Що людям льготи
[вільготи]
не давали І ставили їх за скотів
(І. Котляревський)
;
Усюди картинки.., сам дідько з превеликими рогами – жарив грішні душі в смолі
(Марко Вовчок)
.
2
.
розм.
Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце)
.
Сонце жарило, з лиць котився піт
(І. Франко)
;
Сонце жарить крізь чорне сукно; аж на серці стає млосно
(Ірина Вільде)
;
Бачив
[Дорош]
сонце, що жарило без милості, без жалю людей, машини, землю
(Григорій Тютюнник)
.
3
.
перен., розм.
Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (уживається замість певного дієслова)
.
– Гуркнуть козаки в один вистріл (залпом), аж земля задрижить.., а там за перегодом .. починають вже гримотіть і жарить скільки кому завгодно
(О. Стороженко)
;
“Узяли” ви, значить, Перекоп і жарите до Сімферополя
(Остап Вишня)
.