СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАРИ́НА
, и, ж.
1
.
Вуглина жару (у 1 знач.)
.
Мина витяг з гамана тютюн, набив люльку, вигріб з печі жарину й вкинув її в люльку
(І. Нечуй-Левицький)
;
З тріском вилітали
[з груби]
маленькі червоні жарини і, падаючи на долівку, гасли
(А. Шиян)
;
Із жарин учорашнього вогнища знову розвели багаття
(Любко Дереш)
;
* У порівн.
Говорить
[Карпо],
а очі в нього так і блищать, мов жарини...
(М. Коцюбинський)
.
2
.
чого.
Цяточка, кусочок якого-небудь предмета, що горить, світиться
.
Хтось курив, і жарина папіроси була схожа на дивну квітку з малесенькими самоцвітами-пелюстками
(О. Гуреїв)
;
Вітер зривав з трута м'які червоні жарини й жбурляв геть
(Ю. Мушкетик)
;
// 
перен.
Про блиск в очах, що відбиває певний внутрішній стан людини
.
Вона тремтить, серденько стрібає
[стрибає]
в грудях, в очах пекучі жарини
(У. Самчук)
;
Змовчав Клим – та й що він міг сказати? Блиснули в очах жарини злі
(Л. Первомайський)
.
Ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди)
(1)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) на жари́нах (на жари́ні, на жару́)
:
а)
 
(перев. зі сл.
сидіти
,
стояти
і т. ін.)
неспокійно, тривожно, нетерпляче
.
Сидить як на жару
(Номис)
;
– Брешуть, брешуть, що не буває так на світі: раз подивився – вже й закохався. Сиджу як на жаринах біля нього, відсунулась би, так плаття жалко, а доторкнусь його плеча – голова йде обертом
(І. Муратов)
;
Він і снідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить мов на жаринах – крутиться, вертиться
(І. Рябокляч)
;
б)
 
неспокійний, тривожний, нетерплячий
.
Смутний та нетерплячий, та неспокійний ту рідку хвилину, як посидить
[Чайченко]
дома. Куди він усе поспішається? Чого він як на жарині?
(Марко Вовчок)
.