СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАРГО́Н
, у, ч.
Мова якоїсь соціальної або професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і висловів
.
Крім територіальних діалектів, бувають ще й “класові” діалекти, жаргони, які не мають жодних елементів своєї граматичної будови
(з наук. літ.)
;
Жаргон як соціальне й мовне явище породжує не тільки нові номінації, але й яскраві, образні, що несуть заряд виразності, слова
(з наук. літ.)
;
// 
Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише в певному середовищі; арго
.
Взявши під паху свою шапку – в нашім
[учнівськім]
жаргоні се була “обергірканя”, – звільна, хлипаючи, пішов із класу
(І. Франко)
;
– Перекажіть своїми словами .. – Навряд чи зумію. Тут він пише таким спеціальним жаргоном
(А. Головко)
;
Тут, на цвинтарі, вона покинула свій жаргон і говорила майже правильною мовою
(Валерій Шевчук)
.