СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАР
, у, ч.
1
.
Розжарене вугілля, що горить без полум'я
.
В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє
(Л. Боровиковський)
;
Сидимо біля погаслого вогнища .. – жар не стихає, не гасне
(В. Стус)
;
В руках у нього опинилася металева коцюба, якою розгрібають жар у мангалі
(В. Шкляр)
;
* Образно.
Вгорнула ліс волога мла. Згасила кленів жар...
(Л. Первомайський)
;
* У порівн.
Квіти в ньому
[вінку]
гаптовані всіма барвами, горять, мов жар
(В. Кучер)
.
2
.
Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного
.
День був палкий-гарячий, а до того сонячного жару піддавали ще й гармати свого
(Панас Мирний)
;
* Образно.
[
Флорентієць
:]
Мій перший твір! Мій вистражданий. Досі я пам'ятаю жар того литва
(Л. Костенко)
;
// 
рідко.
Те саме, що жара́ 1
.
Вже надвечір, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною
(О. Стороженко)
.
3
.
Підвищена температура тіла під час хвороби
.
Мені сьогодні легше, жару нема, і я навіть гуляв на балконі
(М. Коцюбинський)
;
Коли повернулась Настя, вона лежала вже й палала з жару. Кашель рвав її груди
(В. Підмогильний)
;
Торкаюся рукою його чола – воно аж пашить, жар
(Є. Доломан)
;
// 
перен.
Про збуджений стан людини, який виникає від хвилювання, страху і т. ін.
У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, думки помутнілися...
(Панас Мирний)
;
Недобрі здогади .. проймали Нелю то холодним дрожем, то хворобливим жаром
(Ірина Вільде)
.
4
.
перен.
Про запальність, пристрасність, жагучість
.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили, пізнали ми любові й дружби жар
(В. Сосюра)
.
Витяга́ти (витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) жар
(1)
 
Палю́чий жар
дуже висока температура тіла; пропасниця
.
Михайлина вп'ялася поглядом у термометр, немов він мав забрати в себе той палючий жар, що за кілька годин спалив її дитину, поклав у ліжко
(Ю. Збанацький)
;
Паші́ти жа́ром
[Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти)
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) жа́ру
Додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу)
Докида́ти / доки́нути хми́зу в жар
З вогню́ (з огню́, рідше із жа́ру) [та] в по́лум'я
(2)
 
З жа́ром
захоплюючись, гаряче
.
В вищій гімназії я кинувся з жаром до читання всякої всячини
(І. Франко)
;
Цей старий, згорблений чоловік, сухий, мов аскет, випрямився і говорив з жаром, а слова виходили з його уст, мов полум'я
(А. Чайковський)
.