СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАЛЮ́ЧИЙ
, а, е.
1
.
Який має властивість жалити
.
– Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, – відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву
(П. Автомонов)
;
Весь дот заріс густою жалючою кропивою
(В. Нестайко)
;
Перша допомога при укусі жалючої комахи передбачає в найпершу чергу витягування жала з місця ураження
(із журн.)
.
2
.
перен.
Дошкульний, різкий
.
Несамовита печія, жалюча ураза пройняла її аж до серця
(Панас Мирний)
;
Страшилася
[вона]
його важких кулаків, його очей, його жалючих докорів і лайки
(А. Шиян)
.