СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́ЛОЩІ
, ів, мн.
1
.
Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота
.
– Чого стоїш, наче вкопана? – се так вона до мене. – Йди до роботи, не стій: не в гайки грати тебе привели. Зітхнула я, жалощі свої сховала на саме дно в серці й пішла до роботи...
(О. Кониський)
;
Зібралося Анні на тугу й жалощі, і вона .. силкувалася вилити їх піснею
(І. Франко)
;
Вони
[спогади]
.. ятрили серце дівоче, завдаючи йому болю та жалощів, від яких хотілося плакати
(А. Шиян)
.
2
.
Те саме, що жаль
1
2; жалість, співчуття
.
Головним почуттям моїм до нього
[товариша]
були жалощі
(Леся Українка)
;
– Ой, як це нудно! Я до вас серйозно говорю, а ви своє. І це через те, що я піддалася жалощам і вийшла тоді до вас
(В. Винниченко)
;
В Зіньчиній душі наростає біль і образа, жалощі до самої себе
(А. Шиян)
;
– Не за тим я прийшла і жалощів мені ваших не треба
(В. Собко)
.
3
.
рідко.
Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання
.
– А що, Грицьку, чи пшениця вродила? – почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові
(Панас Мирний)
.