СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́ЛКО
.
1
.
пред.
Те саме, що жаль
2
1
.
Жалко їй
[матері]
було своєї дитини, знівеченої, страшної, а все ж своєї, все ж дитини...
(Панас Мирний)
;
Їй чогось зразу жалко стало на людей, на свою родину...
(М. Коцюбинський)
;
Його щось мучило, й він не мав спокою. Аж жалко було на нього дивитися
(І. Багряний)
.
2
.
пред.
Про почуття смутку; про журбу, тугу за ким-, чим-небудь; сумно
.
Оксані щось дуже на серці жалко було...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Жалко стало й за селом рідним, де я зріс
(М. Коцюбинський)
;
Дедалі стихав шерех кроків, і їй чогось зробилося жалко і боляче
(М. Стельмах)
;
// 
із спол.
що
і з інфін.
Про почуття жалю з приводу чого-небудь
.
– Мені дуже жалко, що рішаюся Василя, та нігде дітись!
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу
(М. Коцюбинський)
;
– Жалко покидати тебе, рідне Полісся, і тебе, високе ясне сонце!..
(О. Гончар)
.
3
.
пред., чого, з інфін. і без дод.
Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось
.
Тяжко нести, та жалко кидать
(прислів'я)
;
[
Любов
:]
Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали, невже вам жалко п'ятака?
(Леся Українка)
;
– Прийдеш – і тобі дам що-небудь почитати – не жалко. Тільки будь обережним, не порви книжки, не загуби...
(Б. Левін)
.
4
.
рідко.
Присл. до жалки́й 3
.
Мокрий, зруділий лист .. жалко тріпавсь між чорних галузок
(М. Коцюбинський)
.