СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАЛІ́ТИСЯ
, і́юся, і́єшся, недок.
1
.
Висловлювати невдоволення ким-, чим-небудь; скаржитися
.
Коля спотикався по дорозі й плакав, жаліючись, що болять ноги й хочеться спати
(С. Васильченко)
;
– Конячим духом так просмордишся
[просмердишся],
що увечері дівчата від тебе сахаються, – довірливо жалівся, бувало, нам Мина Омелькович
(О. Гончар)
;
Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні.., шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий
(Д. Бедзик)
.
2
.
Висловлювати або подавати скаргу; скаржитися кому-небудь на когось
.
– От же мені жалілись на вас і раділи, що я
[становий]
заступив на ваше місце: “Зразу, – кажуть, – полегкість стала”
(з переказу)
;
– Ви робите шкоду всій нашій справі, затримуючи нас тут. Я буду жалітись товаришеві Машкову
(В. Винниченко)
;
// 
розм.
Наговорювати кому-небудь на когось
.
Як нема його, то все жінка жаліється людям: – Які хаточки були придбані, які славні – поспродував; тепер опоряджаю сю хату, та й сю, мабуть, продасть
(Марко Вовчок)
;
– І що то воно за мати, коли йде на сина жалітися?
(Панас Мирний)
;
* Образно.
Тільки сполохана річка .. мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей...
(М. Коцюбинський)
.