СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАЛІ́ТИ
, і́ю, і́єш, недок.
1
.
кого і без прям. дод.
Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь
.
Він мене любе
[любить],
жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе
[голубить],
й милує
(Я. Щоголів)
;
Він не тільки жалів тепер Марію, а й пишався нею і часом картав себе за те, що колись під Одесою хотів забрати її з фронту, послати в глибокий тил
(В. Кучер)
;
– В наймах батька не жаліють
(С. Чорнобривець)
.
2
.
за ким, чим, про когось – щось і з спол.
що
.
Печалитися, шкодувати, журитися
.
[
Ніна
:]
Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько і жалієте, що не можете її догнати
(І. Кочерга)
;
Скажу лише одне: не жалію за тим, що мучилася невимовно, бо добула в терзаннях такі скарби для душі й розуму, яких не знайти в жодних манускриптах та повчаннях
(О. Бердник)
;
І зараз його
[Оксена ]
найбільш мучила думка, чи Таня жаліє за ним
(А. Дімаров)
.
3
.
кого, що і чого.
Берегти, оберігати кого-, що-небудь
.
Пустився в бійку – чуба не жалій!
(прислів'я)
;
– Ох, – каже
[лисиця],
– як не гріх котам Таких малесеньких, безвинних
[пташок]
не жаліти!
(Л. Глібов)
;
// 
Неохоче витрачати що-небудь; шкодувати, жалкувати
.
– А ти, кажеш, літом і свічки не світиш! Жалієш грошей
(Панас Мирний)
;
Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, ні поту в труді
(В. Сосюра)
;
На стінах приваблюють зір картини великих розмірів, що їх Чередниченко замовляє десь у художніх майстернях і добре оплачує, вважає, що для цього діла коштів жаліти гріх
(О. Гончар)
.
(1)
 
Жалі́ти (рідше жа́лувати) [сам] на се́бе
бути незадоволеним собою, своїми діями, нарікати на себе
.
– Я сама себе винувачу, сама на себе жалію і нічого не враю з собою!
(Панас Мирний)
;
Ви немов жалуєте на себе, що витримали там, де другий луснув би
(Леся Українка)
.
(2)
 
Не жалі́ти (не жалкува́ти) [свої́х] ніг
дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому
.
Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу
(Панас Мирний)
;
(3)
 
Не жалі́ючи (не жалку́ючи) [свої́х] ніг
зі сл.
йти
,
бігти
і т. ін.
невтомно, з максимальним напруженням сил
.
Попереду в'ється дорога, якою судилося йти не жалкуючи ніг
(М. Упеник)
;
(4)
 
Не жалі́ти рук (сил)
працювати, виконувати що-небудь старанно, з великим напруженням, з найбільшою віддачею
.
Як вона
[Пріська]
рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою
(Панас Мирний)
;
– Ану, до лісу, до роботи! А живо, не жалійте рук
(І. Франко)
;
Третій трохи відстав, але й на ньому плотар не жалів сил
(М. Трублаїні)
;
Он уже помітили його роботу розумні люди, уже й молоком дарують, бо він таки рук не жаліє і не з лінивих
(Григорій Тютюнник)
;
(5)
 
Не жалі́ючи рук (сил)
старанно, самовіддано
.
Гей, працюй! Не гуляй! .. Сил не жаліючи, – бий! Бий
[молотом]!
(П. Тичина)
;
П'єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів
(М. Стельмах)
;
Не жаліючи сил, натирали ми рейки
(А. Дімаров)
.