СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́ЛІСЛИВИЙ
, а, е.
1
.
Схильний до жалості, співчуття; співчутливий
.
– Я вдався жалісливий до всякої тварі
(Ганна Барвінок)
;
Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою
(Б. Грінченко)
;
– Добрий він був, жалісливий
(З. Тулуб)
;
– Батько мій дуже жалісливий на людське горе
(А. Шиян)
;
// 
Який виражає жаль, співчуття
.
То була хвилина, коли і Христі серце обізвалося. Щирий і жалісливий голос Хведорів уразив його
(Панас Мирний)
;
Його дратувало кожне жалісливе слово бідної Домни
(М. Коцюбинський)
.
2
.
Сумний, тужливий, зворушливий
.
– То ти легковажиш мої слова, сину? – спитала
[мати]
і глянула на мене з жалісливим докором
(О. Кобилянська)
;
Знадвору чулося таке самотнє, таке жалісливе, але заразом таке яскраве й виразне – гу-у-у... гу-у-у-у... гу-гу-гу-гу-у-у...
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Повірте, мама хвора, семеро дітей у хаті, а батька нема... – скривився у жалісливій гримасі Ладик
(К. Гриб)
.