СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАЛІ́ННЯ
2
, я, с., розм.
1
.
Почуття жалю, смутку; співчуття
.
Сльози покотилися
[в дівчини],
посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, наче з радощів
(Марко Вовчок)
;
Все віддав би без жаління за коханої любов, що полонить, і лякає, і тривожить знову й знов!
(В. Стус)
;
У мене начисто пропали ревнощі, злість, жаління себе, навіть пишання собою
(І. Карпа)
.
2
.
Дія за знач. жалі́тися 1
.
Не дуже й докучав
[Левко]
жалінням Горпині, а тільки, було, все Ївзі розказує, що він страждає
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
На прохання своєї жінки, на жаління й нахвалку сусід він не звертав ні найменшої вваги
(І. Нечуй-Левицький)
.