СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖАДО́БА
, и, ж.
1
.
чого, до чого і з інфін.
Велике бажання чогось, прагнення до чого-небудь
.
Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
В серці бідного молдувана
[молдаванина]
надія боролась з жадобою дикої помсти
(М. Коцюбинський)
;
Сп'янілі від жадоби руйнувати, кинулися майстри до майстерень Павла й Остапа
(З. Тулуб)
;
Лікар Семен Трохимович Мироненко .. зберіг юнацьку жадобу до життя, пристрасну любов до людей, праці, природи
(Я. Гримайло)
;
// 
Великий інтерес до чогось; зацікавлення, захоплення чим-небудь
.
Я спостерігав приступних мені людей з усією затаєністю й пильністю, які можливі лише тоді, коли вперше прокидається вся жадоба пізнання
(В. Підмогильний)
;
Професія журналіста – важка. Потрібні здібність, широкі знання, вічна жадоба розкривати невичерпне багатство слова
(з газ.)
.
2
.
Велике бажання їсти, пити
.
В спасівські жароти, після довгої путі, не наситиш жадоби, допавшись до холодної криниці
(О. Стороженко)
;
// 
Про звірячу ненаситність, ненажерливість
.
– Я бачу звірів .. В очах у них вогонь, а на зубах кров... людська, червона... А в серці мають вовчу жадобу...
(М. Коцюбинський)
.
3
.
Пристрасне прагнення до збагачення, наживи
.
Алчна душа в князя Оскола, не може він задовольнити своєї жадоби, насипає скотниці, збирає землі, перетесує ліси
(С. Скляренко)
;
Одному все замало, гребе та й гребе під себе, ніяк не вдовольнить своєї жадоби, а іншому бідоласі і дихати ніяк
(Б. Левін)
.
(1)
 
З жадо́бою (рідко з жа́ді́бкою),
у знач. присл.
:
а)
 
(зі сл.
пити
,
їсти
)
жадібно
.
Сьорбаю я його
[чай]
з такою жадобою, що аж відляски по хаті розходяться
(Панас Мирний)
;
Дід подав онукові меду на дерев'яній мисці, відрізав йому кусень хліба – і хлопець почав їсти з жадобою
(О. Маковей)
;
Трохи відігрівшись, він із жадібкою взявся до паруючої юшки і поглинав її так поквапно і з такою насолодою, ніби давно не їв
(із журн.)
;
б)
 
зацікавлено
.
Він з жадобою почав переглядати телеграми в газетах
(І. Нечуй-Левицький)
;
(2)
 
У жадо́бу (у жа́ді́бку),
у знач. пред., рідко
дуже хочеться, бажається
.
Їй тільки у жадобу було людські голоси чути
(Марко Вовчок)
;
Такій чепурусі в жадібку попащекувать.., а поважна розмова їй смакує, як кошеняті редька
(Марко Вовчок)
;
Була та телиця Хіврі у велику жадобу: вона так бажала корови з неї діждати
(Грицько Григоренко)
.