СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖАБО́
, невідм., с.
1
.
заст.
Нашивка з мережива або серпанку з оборками, що прикріплювалася до коміра верхньої чоловічої сорочки
.
Розхристані майже до пояса груди Макса не напудрені, без нагрудного жабо
(В. Винниченко)
;
Біле жабо, наче морська піна, обрамляло його шию
(Н. Рибак)
;
Той-таки закоржавілий, просмерділий з голови до ніг димом і кінським потом Семен Палій розмовляв з пройдисвітом у французькому жабо, відомим при всіх європейських дворах дипломатом Паткулем чотирма мовами
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
Оздоба до жіночого плаття або блузки, зробл. з мережива чи тонкої тканини
.
В сукнях широко застосовується багате оздоблення – волани, жабо, банти, рюші, пишні комірці
(з наук. літ.)
.