СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЖА́БА
1
, и, ж.
Невелика безхвоста земноводна тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання
.
А жаби крякають, гудуть
(Т. Шевченко)
;
Жаба підскочила і впала на кладці білим черевом догори
(О. Донченко)
;
Татарське зілля пахне у ставках. Там дні шумлять і плещуть у потоках. Там золотом соломи світить дах. Там жаби мирно кумкають в осоках
(Ю. Клен)
;
* У порівн.
– В Палажки очі витрішкуваті, як у жаби
(І. Нечуй-Левицький)
.
(1)
 
[І] жа́ба ци́цьки (ци́ці) дасть <рідко Жа́ба і пить дасть>
кому і без дод.
:
а)
 
хто-небудь загине, потрапивши в складні, незвичайні умови
.
– Я аж злякався .. Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба і пить дасть...
(М. Кропивницький)
;
– Напирають козаки на село, але гребля вся встелена боронами, зуб'ями догори, й по вулицях навалено гіллястих дерев, – доберись! – Отут їм, харцизякам, браття, й жаба циці дасть! – скінчив піщанський чоловік
(А. Головко)
;
– Ну й дорога! Думав, що жаба цицьки дасть у клятих яругах
(В. Речмедін)
;
б)
 
хто-небудь не зможе вибратися зі складної ситуації; кому-небудь буде дуже важко, скрутно
.
Але коли свого розуму не маєш, то жаба завжди цицьки дасть
(М. Малиновська)
;
Ні рак ні жа́ба
[Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на
(2)
 
[Холо́дна] жа́ба сиди́ть під се́рцем
у кого
кого-небудь охоплює передчуття чогось поганого, неприємного, тривожного
.
– Навіть самі слова – прокурор, тюрма, слідчий – все життя викликали в усьому моєму єстві дріж і страх. А тепер у мене якась холодна жаба сидить під серцем...
(В. Собко)
;
(3)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) жа́ба на ку́пині́
:
а)
 
(зі сл.
надутися
,
сердитися
і т. ін.)
дуже, надто пихато, набундючено
.
Надувся як жаба на купині
(прислів'я)
;
Ігор Дмитруха сидів похмурий і сердито зиркав на мене спідлоба, наче я був у чомусь винен перед ним. Отакої! Сам мене ображає на кожному кроці ще й дметься як жаба на купині
(В. Нестайко)
;
б)
 
(зі сл.
розсістися
,
розпросторитися
і т. ін.)
дуже зручно, вільно, займаючи багато місця
.
– Ото ще розпросторився наш полковник – як жаба на купині! – сам до себе каже з серцем подорожній
(М. Пригара)
.