СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЄХИ́ДНИЙ
, а, е.
Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину)
.
[
Храпко
:]
Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною...
(Панас Мирний)
;
Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою
(О. Довженко)
;
// 
Який містить таємний намір зачепити, образити
.
Максим єхидним голоском зупинив свого друга
(Ю. Смолич)
;
Помалу стандартні невинні запитання про соцстан тощо перейшли в запитання каверзні, єхидні, з пасткою
(І. Багряний)
;
Єхидна посмішка світилась в очах вершників
(Д. Бедзик)
.