СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЄРЕТИ́К
, а́, ч.
1
.
Послідовник єресі (у 1 знач.)
.
А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий!
(Т. Шевченко)
;
Почали мене звинувачувати в найтяжчих гріхах – ніби я єретик. Ба більше – безбожник!
(Ю. Логвин)
;
Й скликав патріарх Флавіан собор малолюдний, і нарекли Єутихія єретиком
(І. Білик)
;
* У порівн.
Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик
(О. Гончар)
.
2
.
перен.
Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін
.
Українці на
[у]
Москві завше були новаторами, завше перед вели у всяких новинах та реформах. Це були дріжджі культурні, – і не дурно ж богобоязлива Москва прозивала їх єретиками
(І. Огієнко)
.