СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
Є́РЕСЬ
, і, ж.
1
.
Релігійне вчення, що суперечить догматам та організаційним формам панівної церкви
.
Невидимі нитки в'язали рід Лачерди з альбігойською єрессю, проти якої ще на початку ХІІІ ст. римською церквою було оголошено хрестовий похід
(Н. Королева)
;
Феодора, будучи колись байдужою до релігійних змагань у Константинополі, стала непримиренним ворогом єресі
(Д. Міщенко)
.
2
.
перен., розм.
Відступ від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін
.
– Григорій таки справді заразився єрессю. Так і тхне від нього німецьким вольнодумством
[вільнодумством]
(М. Івченко)
;
Вловив себе на думці Лесь, що не одного добрівлянського ґазду непокоїть, нервує ота залізниця. .. Це ж, мовлять, вона тому виною, що всяка політична єресь, як чума, заражає нині безбожного хлопа, неспокій селу несе, зрештою в тюрми людей заганяє...
(І. Нижник)
;
Наукова діяльність Улугбека викликала незадоволення з боку правлячих кіл, які обвинувачували вченого в єресі
(з наук.-попул. літ.)
.
3
.
тільки одн., перен., розм.
Те, що позбавлене здорового розуму; дурниця
.
– Коли мені здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі
(Ю. Шовкопляс)
;
Ні від кого не залежати – це прекрасно! Будь-яку єресь можна сказати, найсміливішу думку відстояти!
(О. Бердник)
.