СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИПЛОМА́ТІЯ
, ї, ж.
1
.
Діяльність уряду та спеціальних органів зовнішніх відносин щодо здійснення зовнішньої міжнародної політики держави
.
Кабінетна дипломатія десь в Берліні чи в Лондоні так болісно вдарила по їхній гордості
(Є. Гуцало)
;
Багатостороння дипломатія покликана утверджувати насамперед загальні політико-правові принципи співробітництва
(з газ.)
;
// 
перен.
Дипломатичні представники певної держави
.
Наполеонівська дипломатія штовхала султана на війну з Росією
(І. Пільгук)
;
З метою боротьби проти Росії і Франції німецька дипломатія у 1882 р. зробила почин створенню військових угруповань, спрямованих проти інших держав
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Тонкий розрахунок, хитрування, спрямовані на досягнення якої-небудь мети
.
[
Пріор
:]
Я в Римі не бував, дипломатії ніколи не вчився
(І. Франко)
;
Петров непомітно зітхнув: доведеться сьогодні знайти в собі витримку й здатність до тонкої дипломатії
(Ю. Шовкопляс)
;
Катерина, забувши про всяку дипломатію, просичала зло просто в обличчя Нелі: – Я й не думаю віддавати його кому-небудь, запам'ятай собі!
(Ірина Вільде)
.
(1)
 
Човнико́ва диплома́тія
діяльність, спрямована на організацію переговорного процесу, яка полягає у проведенні посередником зустрічей послідовно з кожною зі сторін
.
На початку 1974 року державний секретар США Генрі Кіссінджер почав перший раунд того, що потім отримало назву човникової дипломатії між Єрусалимом і столицями арабських країн
(з наук. літ.)
;
Створення вигідних для себе настроїв у європейських суспільствах дає Росії змогу ефективніше використовувати й традиційні засоби зовнішньої політики, зокрема човникову дипломатію
(із журн.)
.