СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ
, а, е.
1
.
Стос. до дипломата (у 1 знач.), дипломатії (у 1 знач.)
.
– Я коротко відповів студентам, що Троцький був спочатку головою мирної делегації в Бресті, а потім наркомом військових справ. – Цебто розповідали про дипломатичну й військову діяльність його?
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Президент України призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав
(з мови документів)
;
Б. Хмельницький умілими дипломатичними переговорами 1649–1650 рр. з турецьким урядом добився того, що султан наказав своєму васалові Іслам-Гірею III підтримувати козаків у боротьбі проти Польщі
(з наук. літ.)
.
2
.
перен.
Власт. дипломатові (у 2 знач.); ухильний, спритний
.
– Ще недавно Олександр називав мене братом, – згадував Наполеон, – але то була дипломатична гра і хитрість росіянина
(П. Кочура)
;
Доктор Безбородько був обережний. На дипломатичні запросини він відповів дипломатичним викрутасом
(Ірина Вільде)
;
Катаржі, один із небагатьох, знав місцеві звичаї, не позбавлений був, як казали в штабі корпусу, і деяких дипломатичних здібностей
(Б. Левін)
.