СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИПЛОМА́Т
, а, ч.
1
.
Службова особа, яка має урядові повноваження для відносин з іноземними державами
.
Починалась війна, і польські дипломати знову зверталися до Трансільванії, до Рима.., до Австрії по допомогу
(О. Ільченко)
;
Прийняв він, мабуть, мене за дипломата. – З якої, – питає, – країни, мусьє?
(С. Олійник)
;
Подався габсбурзький дипломат Франц Лізоля до цісаря намовляти його, щоб узяв при цій нагоді Польщу під свій протекторат
(Р. Іваничук)
;
* У порівн.
Матушки в намітках, в синіх жупанах поважно й якось сумно сиділи рядком попід стінами, неначе поважні дипломати на конгресі
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
перен., розм.
Людина, яка вміло і тонко діє в стосунках з іншими
.
[
Лідія Семенівна
:]
Ех, Катерино Петрівно, ви дуже гарний працівник, але не дипломат
(З. Мороз)
;
– Тут, пане, треба бути дипломатом, уміти пристосовуватися до всіх обставин, бо інакше не топтатимеш рясту
(З. Тулуб)
;
– Чого ти так очевидячки виказав неповагу? – накинувся на мене Микола, коли лiтератор пiшов. – Треба бути дипломатом
(Р. Андріяшик)
.
3
.
Пласка валіза для паперів, зошитів, книг і т. ін.
На лавиці сидів якийсь хлопець у сірих штанях та клітчастій сорочці, .. на його колінах лежав чорний дешевий дипломат
(Ю. Мушкетик)
;
Я кружляв лабіринтовими коридорами Поліграфу чи то в пошуках аудиторії зі своєю групою, чи то невідомо де покинутого дипломата з крокодилячої шкіри
(Ю. Андрухович)
.