СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИВУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок.
1
.
кого, що і без прям. дод.
Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось
.
– Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала!
(Я. Щоголів)
;
Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм
(О. Корнійчук)
;
– Так, я Ванда Спихальська, – призналася збентежена жінка. – Вас, мабуть, дивує, чому я тут?
(В. Малик)
.
2
.
Те саме, що дивува́тися.
– Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої!
(М. Коцюбинський)
;
Такі виспівує
[ланка]
частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині
(М. Рильський)
.