СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИВОВИ́ЖНИЙ
, а, е.
1
.
Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.)
.
Біле павутиння .. гойдалось од найменшого руху повітря й кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні
(М. Коцюбинський)
;
В мені почав народжуватися дивовижний страх перед самим собою
(Р. Іваничук)
;
Найбільш дивовижним у житті бобрів є спорудження ними гребель на річках
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
Надзвичайний, рідкісний
.
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршованих форм його
[І. Франка]
поетичних творів воістину дивовижні
(М. Рильський)
;
Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю
(А. Шиян)
;
Того літа стояла дивовижна спека, трава вижовкла вже перед серпнем
(Ю. Андрухович)
.
3
.
Чудовий, прекрасний
.
Ці співи кликали до чогось величного й дивовижного, тільки не знати до чого
(В. Підмогильний)
;
У далині над Дніпром встають тумани, з туманів підноситься Козача гора, потім похилі верби, і ось уже все село підноситься над туманами, як дивовижний казковий край
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Незабаром Турбай мимоволі піддався гіпнозові дивовижної краси
(М. Руденко)
.