СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИВОВИ́ЖА
, і, ж., розм.
1
.
Незвичайне видовище; диво
.
Зібрався коло шинку трохи не ярмарок, усім таке чудо, така дивовижа!
(Панас Мирний)
;
– Подумаєш, дивовижа... – байдуже відповідав Борис. – Мертві петлі над своєю хатою
(О. Копиленко)
;
Серпанок розсипається на дивну райдугу, .. обрамлює цю дивовижу ясно-фіолетовий, майже круглий абрис
(Любко Дереш)
;
// 
Те, що викликає подив, рідко зустрічається
.
Ясна річ, знають і в Кураївці, що Ягнич-оріонець на комплексі якусь дивовижу спорудив
(О. Гончар)
;
Отож я не дозволив собі таку розкіш, щоб роздивитися на ту дивовижу, можливо, справді давню захисну тверджу, споруджену ще черкасами
(В. Шкляр)
;
Багатьом талановитим роблять ведмежу послугу, бо, стаючи сливе всезагальними літературними улюбленцями (тобі така дивовижа не загрожує ніколи), вони втрачають відчуття .. недосконалості власних творінь
(С. Процюк)
.
2
.
Те саме, що здивува́ння.
Чіпка широко розкрив очі й з дивовижею дивився .. на товариство
(Панас Мирний)
.
(1)
 
В дивови́жу
зовсім незвично що-небудь для когось
.
Чого не траплялось, чого не доводилось! Й не сказати, й не змалювати! Що вам оце в дивовижу, то мені в обідень
(Марко Вовчок)
;
Я була просто дiвчинкою з iншої планети, якiй тут усе в дивовижу i яка погано орiєнтується в мiсцевих реалiях
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.