СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДИ́ВО
, а, с.
1
.
Те, що викликає подив, здивування; чудо
.
Я
[Бог]
ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Чого тепер не роблять люди! Без коней їздять, – ще колись І не такеє диво буде
(Л. Глібов)
;
– А казали, що ніби у цій Америці такі дива бувають, пробі, злидень такий, приміром, як я, може мільйонером стати .. – не без гумору зауважив Луцик
(І. Цюпа)
;
// 
Стан, викликаний здивуванням
.
[
Прісцилла
:]
Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху).
[
Круста
:]
Я, здається, не Медуза, а господиня наче скам'яніла, угледівши мене
(Леся Українка)
;
Абрекова якийсь час стояла внизу, остовпіла від дива
(Р. Іваничук)
;
// 
у знач. пред.
Дивно, чудно
.
Найбільше припала до того
[прибирання]
губернія. Та й не диво: вона недавнечко відбула свою місячну ярмарку, закурилася та замурзалася
(Панас Мирний)
;
– Ватикан я бачив І отця святого в Ватикані. Але й то, панове, ще не диво
(Леся Українка)
.
2
.
Про того (або те), хто (або що) дивує, захоплює своїми якостями, достоїнствами і т. ін.
– Взагалі, скажу тобі, браток, що Капа – це не дівчина, а диво
(Є. Доломан)
;
– Як хороше там в літні вечори! Цвітом всі луки вкриваються. Диво земне!
(Б. Левін)
;
Барвінку, зимолюбку, всезелен, з-під снігу соки п'єш земні жаждиво. Ти на землі цвітеш, як гобелен, як наша мова – незбагненне диво
(Д. Білоус)
;
// 
Про те, що є вищим виявом чого-небудь
.
Настуня дивилася на ті дива краси і праці й думала, чи не сниться їй те все
(О. Назарук)
;
Перед внутрішнім зором хтось листає велику книгу... Дива мистецтва, такі чіткі й яскраві, й такі хвилюючі, якими вони ніколи не були, напливають одне на одне...
(І. Багряний)
.
3
.
у знач. присл. ди́вом.
Незрозумілим, випадковим, дивовижним чином, способом
.
– Після закінчення інституту я дивом влаштувалась на роботу
(В. Чемерис)
;
Прокурор дивом відхилив справу про зумисне скалічення
(Є. Пашковський)
;
Таратайка рипіла, гуркотіла, її часто-густо підкидало на горбиках, .. дивом не розвалювалася
(Д. Білий)
.
(1)
 
Ди́во ди́вне <Ди́во з див> <Чу́до з чуде́с>,
нар.-поет.
те, що викликає подив, здивування
.
Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! Увечері цурається, Вранці забажає!
(Т. Шевченко)
;
Вийшла воля – й дивне диво: одних до домiвки привела, других з домiвки повела
(Панас Мирний)
;
– Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! Красота незрiвнянна! – лунали жiночi та й чоловiчi крики на лодiях
(С. Скляренко)
;
Диво дивне, як у людей в грізний час розкривається серце, виявляючи скарби душі
(О. Бердник)
;
Ди́вом ви́жити (зберегти́ся, уцілі́ти і т. ін.)
(2)
 
[Аж] на ди́во
:
а)
 
(у знач. прикм.)
гарний, чудовий, незвичайний
.
І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолиця
(Т. Шевченко)
;
Улиця – справді на диво. По обидва боки цілим муром витяглись у струнку височезні палаци
(Панас Мирний)
;
Шкіра в нього біла, аж на диво, Але – чорна варварська душа
(Л. Дмитерко)
;
б)
 
(у знач. присл., з дієсл.)
дуже гарно, добре; незвичайно
.
– Куплю собі нову квітчасту хустку на голову та вив'яжу собі голову на диво! Отак-о, – сказала Соломія
(І. Нечуй-Левицький)
;
Сад розцвіта наш на диво – Все в цвіту та в меду!
(І. Вирган)
;
Одна із них
[криниць]
мурована на диво, Що не кажи, з усіх боків красива
(В. Іванович)
;
в)
 
(у знач. вставн. сл.)
усупереч сподіванням
.
Іван стрів її
[Палагну]
звісткою, що здохла ягничка. Але, на диво, їй анітрошки не жалко було ягнички
(М. Коцюбинський)
;
Переглядаючи підручник з арифметики, він знайшов задачу, що на ній спіткнувся на іспитах. На диво, дещо поплутавшись в ходах, він тепер розв'язав її
(Г. Коцюба)
.
(3)
 
Вели́ким (ди́вним) ди́вом,
зі сл.
дивуватися
дуже, надто
.
Ускочивши в хату, він
[Попенко]
мав щось сказати Жукові – і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде
(Панас Мирний)
;
Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися
(І. Франко)
;
(4)
 
Ди́во (чу́до) приро́ди
що-небудь незвичайне, дивовижне
.
Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка
(О. Гончар)
;
Сестри й молоді лікарки .. зробили з мене якесь чудо природи: щохвилини приходили мацати мій пульс і все набивалися читати художню літературу
(Ю. Яновський)
;
(5)
 
З до́брого ди́ва
невідомо чому, без будь-якої причини
.
– Ти думаєш, що оце мене так – з доброго дива – взяли й випустили на волю?
(Панас Мирний)
;
– Отакий сором на старість, як бачите, з доброго дива!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Біля борсукової нори до мене з доброго дива вчепилось запитання: чи бачить борсук сонце?
(М. Стельмах)
;
(6)
 
З яко́го ди́ва
чому, з якої причини?
Поставив
[Павло]
повний глечик молока на стіл .. – На фермі дали. – З якого дива? – Завфермою розпорядився
(Григорій Тютюнник)
;
– Звідкіля ти дзвониш? – Мене перевели в ординаторську, а тут... телефон. – В ординаторську? З якого дива?
(А. Михайленко)
;
(7)
 
З яко́гось ди́ва
з невідомих, незрозумілих причин; чомусь
.
І здалося раптом Орлюку, що впав він з якогось дива не на землю, а в дідів човен
(О. Довженко)
;
З виразу Ількового обличчя чи, може, просто з якогось дива, він уже збагнув, що корабель врятовано
(Ю. Бедзик)
;
Чудеса́ (ди́во, чу́до і т. ін.) в ре́шеті