СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКАЗІВНИ́К
(УКАЗІВНИ́К), а́, ч.
1
.
Напис або спеціальний знак, який указує на що-небудь
.
Мчимо в шаленім леті, а вздовж усіх шляхів ні назв на всій планеті, ані вказівників
(Д. Білоус)
;
Рибам поклонялися, їх витісували з каменю й ставили понад морем, ніби вказівники для спрямування вітрів, які мали приганяти до острова косяки риб живих
(П. Загребельний)
;
Зліва почалося наметове містечко: посипані свіжим піском доріжки, характерні навіси для відпочинку, щити з написами. Промайнув указівник: “Господарство Швецова”
(А. Михайленко)
;
Жодного вказівника Рибалка не знайшов, та йому охоче пояснили дорогу
(А. Кокотюха)
;
Світловий вказівник належить до ефективних засобів представлення реклами
(з навч. літ.)
;
Житлові будинки, підприємства, установи та інші об'єкти мають бути забезпечені адресними вказівниками (назва вулиці, номер будинку), встановленими на фасадах будівель або інших видних місцях і освітлюваними у темний час доби
(з мови документів)
.
2
.
Довідник у формі книги або списку додатків до неї; покажчик, індекс, каталог і т. ін.
Бібліографічний вказівник містить 186 джерел
(з наук. літ.)
;
В Українському католицькому університеті у Львові відбулася презентація видання першого в Україні вказівника до Біблії “Повна Симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту”
(з газ.)
;
Вказівник власних назв
.
3
.
Загальна назва приладів для вимірювання та позначення швидкості, сили, висоти і т. ін.; індикатор.
Панель приладів в автомобілі об'єднує три вказівники – тахометр, спідометр і вказівник рівня палива – в одному блоці з червоним підсвічуванням
(із журн.)
;
Вказівник на шкалі
.
4
.
інформ.
Змінна, значенням якої є адреса іншої змінної.
Вказівник на функцію містить її адресу в сегменті коду
(з навч. літ.)
;
Вказівник доступу до файлу
.
5
.
розм., рідко.
Те саме, що вказі́вка
1
.
Лікарка водить вказівником по таблиці й запитує дитину, чи та розрізняє літери
(з газ.)
.