СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БІХА́РКА
БІХА́РЦІ
, ів, мн. (одн. біха́рець, рця, ч.; біха́рка, и, ж.).
Група близьких за мовою та культурою народів у Південній Азії; живуть перев. в індійському штаті Біхар, а також у Бангладеш, Непалі та Бутані
.
Найбільшими народами Азії є китайці, гіндустанці, бенгальці, біхарці, японці тощо
(з навч. літ.)
;
Бiхарцi – зрiлий етнос, якому вдавалося зберiгати самоврядування при рiзних завойовниках
(з публіц. літ.)
.