СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІЩБА́
, и́, ж., заст.
Те саме, що віщува́ння.
Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Єрусалимського й про ввесь дім Ізраїля
(Біблія. Пер. П. Куліша)
;
Народно-пісенна основа чітко простежується в баладах Л. Боровиковського “Маруся”, “Чарівниця”, “Молодиця”, “Волох”, “Віщба” та ін.
(з наук. літ.)
;
Слов'янин бачив у пісні не тільки приємне, а й піднесено-дивовижне, поет мав ім'я віщого, тобто такого, що відає заповітними істинами; сама поезія називалась віщба
(з навч. літ.)
.