ВІДРІЗА́ТИ

див.

відрі́зувати

ВІДРІ́ЗУВАТИ

, ую, уєш, рідко ВІДРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.

що.

Ріжучи, відокремлювати частину від цілого

Поли одрізуй та плечі латай

(Номис)

;

Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу

(Т. Шевченко)

;

Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її

(М. Коцюбинський)

;

Мручко ніж із пояса добув. Шахнув і ґузик

[ґудзик]

від кунтуша відрізав

(Б. Лепкий)

;

Уляна .. відрізала окраєць хліба

(Григорій Тютюнник)

;

перен.

Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші

Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка

(Ірина Вільде)

що.

Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь

– А що, Лавріне, – сказав Карпо, – розділим тепер ґрунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав

(І. Нечуй-Левицький)

;

Забирати в кого-небудь частину земельної ділянки, привласнюючи її

– Так вісімдесят десятин відрізав

[пан]?

– дивується і обурюється отець Вікентій

(М. Стельмах)

кого, що.

Перекривати, перегороджувати кому-, чому-небудь доступ, шлях

Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот

(І. Франко)

;

Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам

(Т. Масенко)

;

Позбавляти зв'язку з ким-, чим-небудь

Важкі двері м'яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами

(В. Собко)

;

* Образно.

Здавалося, в мені ніби щось обірвалося, ніби мене відтрутили, відрізали від чогось дорогого

(Ю. Мушкетик)

тільки док., перен.

Різко й категорично відповісти

[

Наталка

Возному так одрізала, що мусить одчепитися

(І. Котляревський)

;

– Чого ти людей бунтуєш? – То ви їх бунтуєте, а не я! – одрізав Чіпка

[становому]

(Панас Мирний)

;

– Коли старостів пришлеш? .. – Не пришлю, .. – відрізав він рішуче

(М. Коцюбинський)

;

– Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтеся своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби .. – Ні-ко-ли! – по складах відрізав Шевченко

(З. Тулуб)

;

– Прошу вас запам'ятати, – відрізала дівчина, – що зустріч з вами анітрохи не радує мене

(В. Собко)

◇

Відрива́ти (відрі́зувати, відріза́ти) / відірва́ти (відрі́зати) від сві́ту

див.

відрива́ти

;

(1)

Відрі́зувати / відрі́зати шляхи́ (шлях)

а)

позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь

Що скаже вона – люба дружина? Чи не осудить його за те рішення, яке відрізує шляхи в минуле життя?

(О. Бердник)

;

Повінь відрізала шлях до сусіднього села

(з газ.)

;

б)

(чого, до чого)

позбавляти кого-небудь можливості діяти, здійснювати щось, домагатися чогось; перешкоджати кому-небудь у чомусь

Ворог прорвався колосальними силами на півночі й на півдні, загнав ті клини далеко вглиб, зімкнув їх і відрізав усі шляхи до відступу...

(І. Багряний)

;

Я навмисне сказав про це Годину завчасно .. Це – щоб відрізати шляхи відступу для себе самого

(В. Коротич)

;

Поганий стан здоров'я хлопця може відрізати йому шлях до здобуття освіти

(з публіц. літ.)

;

(2)

Як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло),

безос.

–

припинилося відразу, раптово або несподівано

І зразу – як одрубало: скрипка, зично гукнувши з усіх чотирьох струн, замовкла

(Панас Мирний)

;

– Я візьми, дурний, та й покажи на сході. А хтось, та й голові сказав. З того часу як одрізало. Ні одного

[листа]

не получав

[не одержував]

(А. Головко)

;

– Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами – ніби відрізало

(І. Цюпа)

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) відруба́ти (відрі́зати)

див.

відру́бувати

;

(3)

Як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м відрі́зати

–

сказати що-небудь дуже гостро, категорично

– Каже

[Марта]:

гарний женишок, тільки вужину голову має. – Справді? – полегшено сміється Дмитро. – Ця може як ножем відрізати

(М. Стельмах)

;

– Дудки! – як ножем одрізав дід Бенеря

(Є. Гуцало)