СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАСТРУ́НИТИ
НАСТРУ́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАСТРУ́НИТИ, ню, ниш, док., розм.
1
.
що.
Натягувати що-небудь
.
Наструнює і попускає віжки вправний їздець
(Ю. Мушкетик)
;
Він
[лошачок]
завмер на мить, наче здивовано приглядався до волі, до простору, що відкривались перед ним, і шию свою граційно так наструнив
(Є. Гуцало)
;
* Образно.
Ми туго наструнили нерви і м'язи
(В. Сосюра)
.
2
.
кого і без прям. дод.
Те саме, що настро́ювати 3; наструнчувати (у 2 знач.)
.
Треба ж їх зустрінути не як ворогів, а як союзників наших. – І наструнювати не треба. Самі люди того хотіли
(Б. Лепкий)
;
Їхала
[Лляна]
й наструнювала себе домагатись правдами й неправдами повернення чоловіка в сімейне лоно
(Микита Чернявський)
.
3
.
проти кого.
Те саме, що настро́ювати 4; наструнчувати (у 3 знач.)
.
Московія нічим не гребувала, щоби наструнити проти гетьмана всіх його прихильників
(із журн.)
.