СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАСТРУ́НЕНИЙ
, а, е, розм.
1
.
Дієпр. пас. до настру́нити.
В ту мить Дмитро Іванович відчув, як самі собою попустилися прикро наструнені віжки
(Ю. Мушкетик)
;
Подумала баба й пролізла поміж обмазученими колесами, перетнула байдуже наструнену сталь, почимчикувала до свого обійстя
(Є. Пашковський)
.
2
.
у знач. прикм., перен.
Нервово збуджений, напружений
.
– Сказився той Адам, чи що? – наструненим тонко голосом почав Флор
(М. Малиновська)
;
Я весь наструнений, збуджений, кожен нерв клекоче, як той жайворонок у небі
(В. Дрозд)
;
Двері прочинилися настільки тихо, що це міг почути тільки я, весь наструнений, із подвоєним серцем у кожній зі скронь
(Ю. Андрухович)
.