СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
АБЕ́ТКА
, и, ж.
1
.
Те саме, що алфа́ві́т 1
.
За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту
(М. Стельмах)
;
Один чи два рази проказала
[Настя]
за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери
(В. Речмедін)
;
Після 988 р. в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов'ян
(з наук. літ.)
.
2
.
Книжка для початкового навчання грамоти; буквар
.
Відомий московський спеціаліст із старої книги О. Г. Морозов приніс “Українську абетку” Г. Нарбута. Ця книга видана 1917 року в Петербурзі
(з газ.)
.
3
.
перен.
Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь
.
До тематики і стилю українського побутово-етнографічного театру в цей період звертаються усі без винятку трупи як до абетки творчості, джерел традиції
(з наук. літ.)
.
(1)
 
За абе́ткою
за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті)
.
Словник – книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів
(Л. Первомайський)
.