СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКІНЦІ́
(УКІНЦІ́), присл., розм.
Те саме, що вре́шті; нарешті
.
Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Вона довго одмовлялась, та вкінці і згодилась
(О. Стороженко)
;
Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, і старий мусив укінці податися
(В. Стефаник)
.