СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКИ́НУТИ
ВКИДА́ТИ
(УКИДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВКИ́НУТИ (УКИ́НУТИ), ну, неш, док., кого, що, у що.
1
.
Кидати в середину чого-небудь
.
У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою
(Н. Кобринська)
;
У поштову скриньку щодня вкидають якусь макулатуру
(Л. Костенко)
;
– Підіть, дівчата, та вкиньте цьому паничеві в віз оці гарбузи, .. – сказала Онися
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вона ледве встигла вкинути йому в кишеню два пиріжки
(О. Гуреїв)
;
// 
Насипати, наливати що-небудь у посудину
.
Горпина .. укинула у миску борщу, подала старому
(Панас Мирний)
;
Гнат – то води вкине у діжку, то дров унесе до хати, то так у чому допоможе Насті
(М. Коцюбинський)
;
* Образно.
І ви в свій вірш – як в борщик-нещадим вкидали з зеленню ще й трохи моху...
(П. Тичина)
.
2
.
Поміщати, віддавати когось куди-небудь проти його волі
.
– Ну ж бо! – спиняла вона дитину.., – не пустуй, бо занесу зараз у яр, вкину до розбійників...
(Марко Вовчок)
;
– Думаєш, обдуриш? Продаси нас у неволю, в панські пазурі вкинеш? Ні, братику: не віддамося!
(З. Тулуб)
;
// 
Саджати до тюрми; ув'язнювати
.
А сильні, чуючи загин, Удвоє батоги сплітали – І в плісняву холодних стін Голодних в'язнів укидали
(М. Рильський)
;
[
Олеся
:]
Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну
[до в'язниці]
вкинути
(М. Кропивницький)
;
До камери вкинули нову людину
(І. Багряний)
.
3
.
розм.
Додавати що-небудь до чогось
.
– Мені здається, якби ще сюди
[в шитво]
вкинути синього, а сюди зеленого, то тоді б саме добре було...
(Панас Мирний)
;
// 
Уставляти в чию-небудь розмову свої слова, зауваження
.
– В Чолбасах, кажуть, знову якась комісія з'явилася, – вкинув Валерик насмішливо
(О. Гончар)
.
4
.
розм.
Вкладати що-небудь кудись із певною метою (перев. про кошти, гроші)
.
Нацбанк кілька днів не втручався в ситуацію, аби не вкидати додатково грошову масу і не провокувати інфляцію
(з газ.)
.
(1)
 
Вкида́ти в переля́к
кого
спричинювати, викликати у кого-небудь почуття страху, боязні; лякати
.
Срібні чернігівські сурми стрясали повітря в далеких і близьких краях, чернігівські вої вкидали в переляк блискучими щитами половців та ляхів, чудь і мерю й своїх кровних братів полян та древлян
(Ю. Мушкетик)
;
(2)
 
Вкида́ти у ві́дчай (у ро́зпач)
кого
викликати чим-небудь у когось відчуття сильного душевного болю, безвиході
.
Не хоче
[Людмила]
після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай
(А. Головко)
;
Ніщо так не знесилює жінку, ніщо не вкидає в глибший розпач, ніж брак уваги до неї. Їй потрібні ласкаві слова, запобігання, залицяння, повага, пошана
(П. Загребельний)
.
(3)
 
Вки́нути в рот
з'їсти або випити що-небудь (перев. похапцем)
.
Кайдаш устав, приказав до чарки кілька слів і швидко вкинув у рот горілку
(І. Нечуй-Левицький)
;
І працювала ж, не розгинаючись, – бо п'ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настачити – тому штанці,.. а найперше, щоб усім було що в рот укинути
(В. Речмедін)
;
(4)
 
Вки́нути фука́,
заст.
надурити, ошукати кого-небудь
.
На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині.., вкинувши фука
(Сл. Гр.)
;
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху)
Вста́вити (вки́нути) / вставля́ти (вкида́ти) сло́во (ре́пліку, слівце́ і т. ін.)
Втовкти́ (втовкма́чити, втелю́щити, вки́нути) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру)
Ки́дати (вкида́ти) / ки́нути (вки́нути) в жар (рідко в пал)
Ки́дати / ки́нути (вки́нути) ґе́дзя (ґе́дза, ґе́дзика)