СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКАРБО́ВУВАТИСЯ
(УКАРБО́ВУВАТИСЯ), ується, недок., ВКАРБУВА́ТИСЯ (УКАРБУВА́ТИСЯ), у́ється, док.
1
.
перен.
Міцно закріплюватися (у пам'яті, душі і т. ін.)
.
Вони
[слова]
вкарбовуються в збентежену Лесину душу
(А. Хижняк)
;
Ти край .. Ти все така ж. Ні смута, ні літа не старіють тебе. Німа, як люстро – колись відбився в нім твій вид миттєвий, вкарбовуючись в темряву навік
(В. Стус)
;
Езопова мова поступово в'їдається, вкарбовується в свідомість, стає другим “я”
(з наук. літ.)
;
То правда, мій друже, є таке, що його не забути, воно назавжди вкарбувалося в нашій пам'яті
(Ю. Збанацький)
;
Порфирові міцно вкарбувалось дідусеве слово
(О. Гончар)
;
Голод 1933 року вкарбувався в генетичну пам'ять народу як найбільша трагедія
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
тільки недок.
Пас. до вкарбо́вувати.
Образ ліричного героя вкарбовується митцем у наше світосприйняття
(з навч. літ.)
.