СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКАРБО́ВУВАТИ
(УКАРБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
1
.
Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому
.
Так і застигнув у розгоні Солдат на бронзовій колоні, В яку різець укарбував Імення рівними рядами
(М. Нагнибіда)
;
Оце умреш, ніхто й не спом'яне. В надгробний камінь не вкарбують дати
(Л. Костенко)
;
* Образно.
Ледь світати починало, Як я вже в зошит свій .. бліденьким саморобним атраментом Вкарбовував римовані рядки
(Л. Первомайський)
;
Життя вкарбувало в Шаховi долонi немало своїх повiстей
(О. Гончар)
.
2
.
перен.
Міцно закріплювати що-небудь у пам'яті, душі і т. ін.
Розписи Петропавлівського вівтаря в чуттєво прекрасних образах вкарбовували в свідомість і підсвідомість “людей нових” заповіді Божі – “хто охреститься, спасенний буде”
(з наук. літ.)
;
Думки, які Юрій Іллєнко відображав чи то в кінокадрі, чи у незабутньому спілкуванні, чи вкарбовував у текст статті, книги чи афоризму, залишалися неповторні
(з газ.)
;
Будь проклята вовік, фашистська сила, .. що в пам'ять вкарбувала назавжди дитя, ножем убите при хатині
(С. Голованівський)
.