СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
В'Ї́СТИСЯ
1
В'ЇДА́ТИСЯ
(УЇДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., В'Ї́СТИСЯ (УЇ́СТИСЯ), в'ї́́мся, в'їси́ся, док.
1
.
Втискатися, проникати вглиб чого-небудь
.
Гостре каміння в'їдається в босі ноги, шлях безконечно довгий
(Ю. Яновський)
;
Комір сорочки в'їдається йому
[Василеві]
в шию, стискає петлею
(А. Дімаров)
;
Важка ноша в'їдалася в плечі
(К. Гриб)
;
На Голгофі розпинають Христа-спудея. Стукають молотки, терновий вінок в'їдається в скроні, тече кров по обличчі...
(Р. Іваничук)
;
Обручка в'їлася в палець
(Сл. Гр.)
;
* Образно.
З півдня татарва в'їдалася комашнею, з заходу чумою повзла шляхта
(Ю. Мушкетик)
;
// 
Глибоко заходити куди-небудь (про дим, пилюку і т. ін.)
.
Дим валив йому з широкого носа, уїдався в вічі
(І. Микитенко)
.
2
.
перен.
Глибоко входити, западати (в душу, серце, свідомість)
.
[
Неофіт-раб
:]
Звичка до розкошів уїлась їй
[рабині]
у серце, мов іржа, без них їй тяжко...
(Леся Українка)
;
Почуває
[Холод]
власне серце. Порох життєвих незгод виїв у ньому глибокi зазубнi, i точить, i в'їдається далi дрiбний порох життя
(О. Гончар)
;
Езопова мова поступово в'їдається, вкарбовується у свідомість, стає другим “я”
(з наук. літ.)
.
3
.
у кого, до кого, на кого – що, розм.
Чіплятися, приставати до кого-небудь
.
На Посмітюшинi слова вважати не треба було, бо кожний знав, що Посмiтюха в'їдався раз у раз до Васька за те, що той був дужчий за його
[нього]
(В. Винниченко)
;
– Уже як у кого встряне
[Карпо],
як уїсться, точить-точить, поки-таки наскрізь не проточить!
(Панас Мирний)
;
– О, Іванець..! – каже, знизивши голос, Гвинтовка. – Як уїсться в кого, то вже свого докаже
(П. Куліш)
;
По весні і Йосип удруге оженивсь. Та взяв люту вдову з двома дітьми; з першого дня уїлася на хлопця
(А. Головко)
.
(1)
 
В'ї́стися / в'їда́тися в печінки́
кому
:
а)
 
дуже набриднути, надокучити, допекти кому-небудь
.
Та як його не сумувати, коли злидні та недостачі в печінки в'їлися
(Панас Мирний)
;
[
Писар
:]
Благотворитель! Він мені в печінки в'ївся
(І. Карпенко-Карий)
;
Горіли червоним полум'ям пишні маєтки, сотнями тікали до козаків селюки – хлопи, яким у печінки в'їлася панська неволя
(М. Пригара)
;
І коли вже хтось дуже сердився на нього
[бугая],
комусь він у печінки в'їдався своєю хижою вдачею, тоді його називали не просто Імперіалізмом, а й зі смаком додавали: “Міжнародний”
(Є. Гуцало)
;
б)
 
добре запам'ятатися, завдавши прикрощів кому-небудь
.
Добре в'ївся він
[пан]
у печінки своїм підлеглим
(з легенди)
;
– Візьми та й купи хоч тепер своїй Олесі циганські сережки .. – В'їлися ж тобі ці сережки в печінки. Я менше б, на твоєму місці, прислухався до бабських примх
(М. Стельмах)
;
(2)
 
В'ї́стися в мо́зок
дуже добре запам'ятатися
.
Перед очима сіра шинеля, а ззаду в шию хтось диха... Чого всі ці дрібниці в'їлися в мозок? Чого, як колючки, впилися в нього ці згадки?
(М. Коцюбинський)
.