СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́Я
ВІ́Ї
, вій, мн. (одн. ві́я, ї, ж.).
Волосинки, що вкривають краї повік
.
Його щастя, його доля – Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово
(Т. Шевченко)
;
Вона мовчала й дивилась на калину. Але при останніх Уласових словах вона не втерпіла, підвела довгі вії і глянула Уласові просто в очі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене – блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення сплелись
(В. Симоненко)
;
Юнак змахнув рукою лапаті сніжинки, що сідали на скроні та вії, й рушив уперед, прорізуючи густу заметіль
(М. Сиротюк)
;
– Питають пана! – озвалась дівчина і відійшла, прикривши очі густим серпанком вій
(Василь Шевчук)
;
Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри – повіками, краї яких вкриті віями. Вії затримують пил
(з навч. літ.)
;
* Образно.
Обгортає
[сонце]
золотими своїми віями їхні білі, .. виснажені тіла
(Остап Вишня)
.