СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ЩИЙ
, а, е, уроч.
1
.
Який віщує що-небудь; пророчий.
І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, а не вивідував від Господа
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
[
Гелен
:]
Цар Ономай образив Аполлона .. і Бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри
(Леся Українка)
;
В одно злилися наші вчинки – Одна ріка, одна рука, Там слово Лесі Українки І слово віщого Франка Не міжнародні поєдинки – Народів дружбу проріка
(М. Рильський)
;
Вона
[бджола]
зазолотіє соком сонця і схочеться їй віщих таємниць запричаститися, припавши ниць до вутлого кульбабиного лонця
(В. Стус)
;
Мені сняться іноді віщі сни, які потім забуваються
(Ю. Щербак)
;
Віща прикмета
;
Віщі знаки
;
* Образно.
Простягнувши руки в пітьму, попрямував
[Диводар]
на звуки струн, що ще ніжно бриніли під віщими пальцями, присів біля співця
(О. Бердник)
.
2
.
Мудрий, проникливий.
Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим
(П. Грабовський)
;
Нести любов, будити гнів, Творити чудеса... О, віщий спів, натхненний спів! Яка в ньому краса!
(М. Вороний)
;
Отаман був балакучим і віщим
(І. Білик)
.