СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІЩА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., заст.
1
.
уроч.
Говорити щось значне, важливе.
[
Печариця
:]
Христос .. про братолюбіє віщав
(Панас Мирний)
;
– Чи ти волієш на сцену – з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров
(М. Зеров)
;
Чоловіка простого ніхто не слухає, хоч би він віщав істини великі
(П. Загребельний)
;
* Образно.
Між віттям старих в'язків та кленів невдовзі зблиснула його
[Дніпра]
гладінь, і там десь, у тому просторі з води та неба вихопився протяжний зойк пароплава. Дітище нових часів гучним залізним криком віщало світові про свій прихід
(Василь Шевчук)
.
2
.
що.
Віщувати (у 1 знач.); провіщати.
Ласкаво пахли прибережні луки, І півень десь погожий день віщав
(М. Рильський)
;
Стояв могутній дуб, високий та крислатий, На прощу люд туди щоденно учащав, Бо жив там віщий Крук, на витівки багатий, Майбутнє з висоти він кожному віщав
(М. Годованець)
.