СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ШАТИСЯ
, аюся, аєшся, недок.
1
.
Займати висяче положення; підвішуватися
.
Я вішаюся на турніку, але ніяк не можу підтягнутися хоч раз
(із журн.)
.
2
.
Вчиняти самогубство шляхом повішення
.
[
Любов
:]
Пам'ятаєте, в одному романі Золя маляр вішається з розпачу, бо не може барвами змалювати свій ідеал
(Леся Українка)
;
– А що порадиш? Вішатись? – Чого ж вішатись? Землі шукай
(У. Самчук)
;
Он Адам, мій чоловік, той теж вішатися збирається майже через день. Я йому навіть мотузку принесла
(О. Чорногуз)
.
3
.
Пас. до ві́шати.
Досить груба, витесана з дерева пластина з дірками .. має на кінці .. крюк, що на нього вішається котел
(Г. Хоткевич)
;
Його голова майже діставала стелі, сволока, на якому стирчав гак. До нього вішалася колиска – у ній він
[Євген]
вигойдався
(Б. Харчук)
;
Повсюди на велелюддях повстановлювали фігури, на хрест вішалося сніп жита та серп з ціпом
(Г. Колісник)
.
(1)
 
Ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю
кому, зневажл.
нав'язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків)
.
– Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися?
(Панас Мирний)
;
– Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати...
(М. Зарудний)
;
– Сяя
[Оксана]
повісилась на шию копитанові
[капітанові],
захотіла разом панею бути
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Утік! Боягуз, утік від молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі!
(Іван Ле)
;
Почувала
[вона],
що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтями...
(О. Гончар)
;
(2)
 
Хоч ві́шайся
уживається для вираження крайнього відчаю, безсилля у зв'язку з нудьгою, неможливістю знайти вихід із складного становища і т. ін
.
Ну, хоч вішайся, хоч крізь землю провались на якийсь час, щоб усі ті злі язики примовкли
(В. Козаченко)
;
– Нудно мені стало в Криничках, як ви пішли. Так нудно, що хоч вішайсь
(О. Гончар)
.