СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІ́ШАЛЬНИК
, а, ч.
1
.
зневажл.
Той, хто здійснює репресії, вішає людей; кат.
Коли угорські окупанти загарбали Закарпаття, Хорті знав, кого послати туди вішальником
(С. Скляренко)
;
В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник
(В. Речмедін)
.
2
.
Той, хто повісився або страчений через повішення.
– Коли ви вивезли матір за царину .. та й покинули на великому тракту на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то я й покину вас
(І. Нечуй-Левицький)
;
Присипали його
[Семена]
тіло землею в найпоганішому місці, ніби навмисно хотіли, щоб і по смерті він був один. Бо вже таке право для вішальників
(Мирослав Ірчан)
;
Розказують, що не раз і не два бачили страшного вішальника Ляша з посторонком на шиї
(У. Самчук)
;
// 
розм.
Той, хто вартий бути повішеним; злочинець
.
В натовпі силоміць зібраних селян пролунав крик: “Аркан би йому на шию! Вішальник... Злодій!”
(С. Скляренко)
;
* У порівн.
Барон чіплявся за Рогатинця, мов вішальник за бантину
(Р. Іваничук)
.