СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІ́ШАЛО
, а, с.
1
.
розм.
Закріплена на стовпах або підвішена на мотузках чи дротинах тичка для сушіння чого-небудь; жердка
.
І де та, Марисю, загортина
[верхній жіночий одяг]?
– В коморі на вішалі
(Сл. Гр.)
;
Її
[одежу]
викочувано на спеціальних вішалах з пекельного апарата, а решту витягувано гаками, ту, що позривалася з вішал і намокла внизу, і звалювано на купу
(І. Багряний)
;
Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя
(з наук. літ.)
.
2
.
діал.
Вішалка (у 1 знач.)
.
Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка
(О. Кобилянська)
.