СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІЧНОЗЕЛЕ́НИЙ
, а, е.
1
.
Який не змінює зелений колір протягом року (про рослини і їх листя, стебла і т. ін.)
.
Тільки рясним верховіттям шептала Вічнозелена сосна
(Леся Українка)
;
Проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням!
(Олена Пчілка)
;
Ціле місто висипало під вічнозелені віники субтропічних розкошів
(В. Коротич)
;
Раптом я помітила, що на клумбі вже відцвіли айстри .. Лише вічнозелені туї не піддавалися холодам і гордо цілилися в небо
(В. Шкляр)
;
* Образно.
Дитина народжується на світ. Які пісні, які слова виливає мати в її душу, аби заронити в серце того, що син чи донька її – жива брунька на вічнозеленому дереві народу?
(з мемуарної літ.)
;
// 
Який складається з таких рослин
.
Я знаю землю, покриту вічнозеленими галявинами, лісом і ніким, до речі, не обсаджену
(Д. Міщенко)
;
* Образно.
Розгорнеться по всьому Півдню наше вічнозелене військо! Стануть золоті цитрусові гаї звичними для нашого ока
(О. Гончар)
.
2
.
перен., розм.
Молодий, енергійний.
– У них аксакал – це повага літам... – Станемо всі аксакалами... І ти, Славко, не вічнозелений...
(О. Гончар)
.
3
.
розм.
Тривалий у використанні (про одяг, предмети побуту і т. ін.); незмінний; постійний.
Манька вдягала одну й ту ж чорну сукню, великі чоловічі шкарбани і вічнозелену ярмулку
(Ю. Винничук)
;
* Образно.
Згадував
[Михайло]
щедрувальників, вічнозелену тугу осипаної глиці і віск на пляшках з-під шампанського
(Є. Пашковський)
.