СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІ́ЧЕНЬКИ
, ньок, мн. (одн. ві́ченько, а, с.).
Зменш.-пестл. до ві́чі.
Всміхалося
[дитятко]
рожевими устоньками та блискотіло ясними віченьками
(Марко Вовчок)
;
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
(П. Грабовський)
;
Спить мій малесенький, спить мій синок... Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив
(О. Олесь)
;
Я цілувала його віченьки, аж поки місяць не погас
(Л. Костенко)
;
Магія монотонного співу, спокійне, легеньке погойдування колиски – і “золотенятко – мамине дитятко” спокійно заплющувало віченьки
(з наук. літ.)
.