СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІЧЕ́ВИЙ
ВІЧОВИ́Й
, а́, е́, ВІЧЕ́ВИЙ, а, е.
Прикм. до ві́че.
Рівночасно з ослабленням тих зв'язків
[між громадами]
мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах
(І. Франко)
;
Вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії
(А. Хижняк)
;
Затамувало віддих усе віче, стежило за князем, а той витримував урочистість миті, поклав руку на яблуко меча, вперся міцніше ногами в вершину вічового пагорба, гукнув голосно й дзвінко, помолоділим голосом
(П. Загребельний)
;
Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи
(з наук. літ.)
;
Займаючи княжий стіл на заклик вічової громади, князі мусили складати з вічем певну умову, скріпляючи її присягою
(з наук. літ.)
;
Вічова вежа
.