СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ХТИК
, а, ч.
Зменш. до ві́хоть 1, 2.
На столі хліб, намазаний маслом, – дві скибки, в мисочці віхтик редьки, трохи у воді, щоб не зів'яла
(Б. Харчук)
;
Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали
[шибки]
віхтиками та газетними папірцями
(Ганна Барвінок)
;
Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства
(О. Іваненко)
;
Товариш .. вмочив у той слабенький розчин віхтик вати й легенько торкнувся рани
(Є. Гуцало)
.